Про Друга.

Таке вже воно було це літо, як і кожне літо. Зі своїми радостями, проблемами. І з втратами...
Я шось мало розповідала, але у нас був справжній Друг. І це якось мало піддається буквам і опису...
Ми дружили не дуже довго, він жив з нами тільки з минулого листопаду, але всі наші серця завоював відразу. Бо сам мав дуже велике серце.
Наш добрий дракончик, ми тебе страшенно любимо. І так скучаємо...

Я маю це десь виписати... Той абсолютно жахливий внутрішній стан, коли ти їдеш додому і так намагаєшся не поспішати... Бо чим довше ти їхатимеш, тим довше проживе твій Друг. А інших варіантів немає...