Акинське.

Думаю, що дивний стан і настрій на цих вихідних був через таку незрозумілу погоду. Бо треба ж це чимось для себе пояснити. Між тим, субота починалась просто якось нереально, бо роблячи собі ранкову каву, я виглянула у вікно, кинула каву, прихопила камеру і побігла на вулицю. Не те, щоб це шедевральні кадри, але по нашому городу гуляло 17 (!!!) лелек. Можливо, у них в цей день був якийсь весняний зліт чи конференція, не знаю.
Потім був книжковий клуб. Як завжди - кльово, цікаво, смачно - без фото, бо забули про все.
По дорозі додому зробила кілька кадрів, просто, щоб зупинитись і пройтись, подумати, переключитись. Іноді мені для цього треба докладати зусилля, але це допомагає відволіктись і сфокусуватись.

Це вид на Українку з трохи іншого боку, ніж я звикла її бачити.

Абрикоси, як завжди, виглядають трошки казковими, коли цвітуть - листя ще немає, цей біло-рожевий цвіт кругом...

Ну, і так, трошки наших лелек.