Не втомлююсь радіти і дивуватись тому, які нереальні в мене друзі. Ті, хто близько - дуже близько. Ті, хто далеко, все рівно, дуже близько в серці. Люблю.
Ті дні-години, що в нас є раз на довгий період часу пролітають як хвилини. Тим більше, вони цінні і особливі.
Матвій цього разу перебрав на себе увагу, бо як же ж, самі розумієте :)
Леся була з нами і не з нами. Бо кінець семестру і да.
Така кльова маленька і голосна іграшка бігала по хаті, а сабакамбарабакам не давали нормально нею погратись. От же ж.
Ларс з Матвієм щось там цікаве знайшли :)
Все колись закінчується. І хороше також. Але тепер в мене є Янгол-ту-гоу. І я точно знаю, що з ним подорожі будуть і будуть особливими... :)
Публікації
0 коментарі:
Дописати коментар