Моя мама в саду розмовляє з Богом і навесні і влітку сад особливий і прекрасний. Листопадовий - він зовсім інший. В листопаді він про любов і про втрати, з флешбеками і щемом. Цей сад посадили мама з папою років 16 тому. І він все це пам'ятає і знає. Як і Рексик, в якого зараз вже вся морда сива і який замовк на кілька днів, коли татова душа вже відійшла у Вічність...
Це все наздоганяє мене постійно і тоді я знову переконуюсь, що час не лікує, а вчить нас жити з нашими втратами і триматись за надію Зустрічі...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
0 коментарі:
Дописати коментар