Вчорашній стан.

Поділилась у фб, залишу і тут...

Я знаю, яке сьогодні число за календарем, але, за відчуттями, зараз отой стан, коли 21-ше лютого минулого року, вечір, мимо проносять труни, раз за разом "Пливе кача", на одну труну сідає голуб... Священник зі сцени каже: стільки чекали, що ще два тижні не почекаємо? І якось всі в один голос - ні. І розумієш, що ні. Що зранку - штурм Адміністрації президента, тоді ми ще боялись, що це дасть привід князю царства сєвєрного ввести війська, не знаючи, що приводом є просто наше існування... І розумієш, що сподіватись можеш лише про диво. І молишся про диво. І зранку стається диво.

А дива не сталось. Або ми його не зауважили.