Ще акинського про Лесю.

Це якось так дуже дивно, коли в тебе 18-річна донька. Я знаю, що це банально, що всі так  говорять, але нічого не можу зробити - мені це дуже дивно :) Вона завжди була дивовижною і завжди багато чому вчилась від неї. Сьогодні розповім про Лесін внутрішній стержень. Я це називаю м"яким стержнем. Бо в мене геть інакше. Якщо я не згодна, про це дізнаються всі і донесу я це в досить категоричній формі. Так було, коли мені було 18 і тривало досить довго. Я сперечалась "на смєрть", наводила купу аргументів, будувала різні логічні взаємозв"язки, діаграми-графіки-залежності - все пускалось в хід. Підкріплятись це могло ще емоційним натиском. Зараз вже інакше :) Але все ще... У Лесі - зовсім не так. Вона не буде тиснути, завжди вислухає іншу точку зору, але при цьому у неї є внутрішня впевненість у правильності чи неправильності того чи іншого і цю впевненість не зсунути ніяким натиском. Це мені так подобається і цьому також я вчусь у своєї вже такої дорослої доньки.